ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ РОЗВИТОК ЗОРОВО-МОТОРНОЇ КООРДИНАЦІЇ
Зорово-моторна координація — це поєднання рухів та їх елементів під контролем зору в результаті одночасної діяльності зорового та рухового аналізаторів. У зорово-моторній координації виділяють три компоненти: зорове сприймання, дрібну моторику та зорово- просторову орієнтацію.
Розвиток рухових і сенсорних здібностей дитини безпосередньо пов’язаний зі становленням когнітивних (пізнавальних) функцій мозку. Неабияку роль у пізнавальній активності дитини відіграє формування системи «око — рука» як становлення зорово-моторної координації. Безумовно, розвиток пізнавальної діяльності дитини залежить від ступеня сформованості багатьох фізіологічних систем організму, при цьому становлення системи «око — рука» є провідним в активному освоєнні дитиною навколишнього світу.
Етапи формування:
в період новонародженості першими «інстру- ментами», за допомогою яких дитина починає пізнавати й освоювати навколишнє середовище, стають смоктальний і хапальний рефлекси; у віці 2-х місяців немовлята вчаться хапати предмети, що випадково потрапили їм «під руку», й підносити їх до рота;
на 3-му місяці життя дитина виявляє здатність захоплювати предмети, які трапляються на очі, і хоча ще важко сфокусувати очі на предметі, що знаходиться від неї на якійсь відстані, й домогтися точних, цілеспрямованих рухів рук, одного разу вона все ж захопить іграшку рукою;
на 9-му місяці життя з’являється пінцетний захват (великий палець вже починає відігравати самостійну й активну роль: він відставлений і протиставлений вказівному, дитина вже більш координовано, більш акуратно двома пальчиками бере предмет). Це свідчить про те, що образ предмета почав активно керувати рухами руки і регулювати їх, тобто в дитини встановилася чітка зорово-моторна координація й система «око — рука» працює оптимально.
Завдання зорово-моторної координації:
формувати навички слідкувати за предметами, що рухаються, та за рухами власних рук;
не спускати з ока зоровий стимул;
розвивати моторику й тактильні відчуття;
розвивати графічні навички.
У кого виникають проблеми зорово-моторної координації?
Тривалий і проблемний розвиток зорово- моторної координації помічають у дітей із порушеннями зору.
Він зумовлений розладами зорової системи.
У дітей із розладами рухової системи, дрібної моторики, як складової зорово-моторної координації.
У дітей із порушенням просторових уявлень.
У дітей із ЗПР і вадами мовлення.
У чому проявляється несформованість зорово- моторної координації?
Вона може проявлятися під час оволодіння навичками самообслуговування: дошкільнята із запізненням засвоюють такі вміння й навички, як за- стібання та розстібання ґудзиків, застилання ліжка, шнурування черевиків
На заняттях із фізкультури діти не можуть запам’ятати завдання, виконувати рухи з м’ячем, неточно виконують рухи з різних видів ходьби, стрибків.
Багатьом дітям важко виконувати завдання з малювання: рухи рук у них скуті, невпевнені, зображені лінії часто хаотичні; немає точності напрямку руху руки; не вміють зображувати предмет.
Що робити?
Передусім формувати захват предмета (підтягувати його до себе та відштовхувати) — розвивати моторику кисті руки — розвивати тактильні відчуття — навчати елементарному самообслуговуванню (утримання хліба, ложки, чашки; стягування речей з муляжу, тіла тощо).
Надалі вдосконалювати ці дії: вчити діяти з предметами, дотримуючись принципу: від пасивних до активно-пасивних і до активних самостійних дій. Поступово здійснити перехід від дій із предметами до дій із картками.