Чому дитина не говорить?
Так чому ж дитина не розуміє мовлення?
Які основні причини і що нам робити?
Розкладаємо "по поличках"!
Трохи про мозок:
Отже, кора головного мозку поділена на так звані поля Бродмана. Іх виділяють більше пʼятдесяти. Кожне поле має свою функцію (і присвоєний номер)).
Ці всі поля поділяють на три види - первинні, вторинні і третинні.
Первинні - елементарні. Вони вроджені і відповідають за функціонування аналізаторів - зір, слух, рух... Спершу вони працюють дуже ізольовано. Згодом між цими первинними полями утворюються асоціативні звʼязки. Коли їх стає більше, дитина починає накопичувати певні знання про навколишній світ - якщо чашку кинути, буде звук, якщо натиснути на включатель - буде світло і тд.
Це є базою для того, щоб формувались вторинні і третинні поля.
Первинні поля містять лише однорідні клітини, які відповідають суто за аналізатор (первинне зорове поле - відповідає за зір, первинне слухове - за слух...).
Вторинні - мають вкраплення різних нервових клітих.
А третинні - містять в собі не лише різні клітини, тут навіть накладаються різні зони одна на одну. Так ось. Саме завдяки цим полям ми можемо говорити. І саме третинні поля відповідають за вищі психічні функції.
А тепер. Як ми розрізняємо мовлення? Який мозковий механізм розуміння мовлення?
Є слухова кора. В ній є ядро - центр слухового аналізатора (поле 41). Це первинне поле. І саме це ядро відповідає за фізичний слух. Отже, нам потрібно, щоб воно було в нормі, щоб дитина почула слово.
Трохи дальше від ядра - вторинні поля 22 і 42. Поле 22 входить в зону Верніке. Після того, як дитина почула слово, включається поле 22, яке відповідає за розпізнавання звуків (аналіз почутого).
За цими полями, на краю слухової зони, йдуть третинні поля 21 і 37. Ці поля є складно організовані. Вони перекриваються з зоровою корою і саме тут відбувається привʼязка слова до предмету - стійкі вербально-образні асоціативні звʼязки.
Якщо дуже коротко - ми чуємо слово завдяки збереженому слуху, після цього мозок обробляє почуте слово, розрізняє його фонематичні ознаки (фонематичний слух), а після цього вже слово співвідноситься з предметом, дією (семантичне значення).
Почути слово - розрізнити звуки - привʼязати картинку до слова. Це якщо ще простіше.
І відповідно, якщо на якомусь з цих етапів буде збій - то ми будемо мати проблеми з розумінням мовлення.
Детальніше про причинах.
Причина - порушення слуху.
Уражені первинні поля слухової зони кори головного мозку (КГМ)
Тут порушення мовлення буде наслідком зниженого слуху
основна робота - на відновлення слуху (слуховий апарат і тд)+сурдопедагог+логопед, психолог, АВА-терапевт - по потребах.
В цьому випадку на роботу з дитиною будуть впливати різні фактори - залишковий слух, супутні порушення.
Тому, якщо дитина не розуміє мовлення або не говорить - потрібно обстежити слух.
приччна - нездатні правильно обробити мовленнєві звуки. Тобто дитина чує слово (тут слух в нормі), але не може розпізнати звуків мовлення, може сприймати їх, як шум.
Тут можна діагностувати в дитини вербальну або слухову агнозію. В дитини буде порушений фонематичний слух. І звичайно, якщо мозок не може обробити слово і дитина його чує спотворено - дитина не буде розуміти мовлення (повністю або частково, залежить від здатності розрізняти певні звуки).
в цьому випадку уражені вторинні поля слухової зони КГМ.
При чому, коли ураження в правій півкулі - дитина не розрізняє немовленнєві звуки - музику, звуки природи - слухова агнозія..., а коли ураження в лівій півкулі - тоді не розрізняє звуків мовлення - вербальна агнозія.
основна робота - над розвитком слухового сприймання, розрізнення немовленнєвих та мовленнєвих звуків. Може працювати логопед, АВА-терапевт, психолог... До речі, в АВА-терапістів є для цього випадку дуже гарний метод - розрізнення слів через роботу з немовленнєвими звуками (протокол Слово-Шум)
причина - Дитина не може співвіднести слово з предметом. Дитина правильно чує слово, а якщо немає інших порушень - то може навіть його повторити, але зовсім не розуміє його значення.
Який тут часто можна поставити діагноз? Правильно, сенсорну алалію.
При чому прояви можуть бути різними - від повного нерозуміння мовлення до нерозуміння певних граматичних форм одного слова, розрізнення прийменників і тд
в цьому випадку уражені третинні поля слухової зони КГМ.
Що робити - працювати над розумінням мови, над співвіднесенням слова до його значення. Якщо дитина повторяє слова - то в АВА-терапії для цієї категорії дітей є чудовий метод - розрізнення слів через перепроговорювання!
Чи можна щось поміняти? Так!
Але! Памʼятайте, що важливе значення має вік дитини, коли ми починаємо заняття, інтенсивність і правильність роботи!
І звичайно, що ці причини можуть бути змішані, може бути коморбідність діагнозів, туди ж може доєднуватись і знижений інтелект і епілепсія і комунікативні порушення, при яких порушене розуміння мовлення може бути вторинним. Тому буває часом не так просто поставити дитині діагноз.
Також врахуйте, що, наприклад, третинні поля формуються приблизно до 4-х років, тому деякі діагнози (наприклад, алалія) ми можемо поставити з скількох років?
А тепер - чи потрібно знати діагноз, щоб працювати з дитиною? Наприклад, при сенсорній алалії працювати з співвіднесенням слова з предметом, при агнозії - з розрізненням звуків, при аутизмі - обовʼязково з комунікацією і тд?
Моя відповідь - якщо в спеціаліста немає ніяких методик для обстеження дитини - так, тоді він опирається на діагноз. Якщо ж спеціаліст має хороші методики для оцінки навичок дитини, то в принципі, діагноз не дуже потрібен (АЛЕ дуже бажано його знати, щоб розуміти, що відбувається в мозку дитини, де є збій і тд). Чому не потрібен? Бо я відкриваю свої матеріали для оцінки даних, беру табличку для оцінки рівня розуміння мовлення і першим пунктом в мене стоїть графа "дитина розрізняє немовленнєві звуки".
Якщо я перевірила - дитина розрізняє - я перевіряю дальше. Якщо я перевірила - дитина не розрізняє (агнозія), то відповідно, я не буду працювати з дитиною над розрізненням прикметників чи прийменників, а основний акцент в роботі над розуміння я зроблю саме на розрізнення немовленнєвих звуків.
Хороші посібники для оцінки навичок дитини завжди побудовані на розвитку дитини в онтогенезі, на те, в якій послідовності і що має розвиватись. І охоплюють різні сфери розвитку, а не лише звуковимову чи дрібну моторику і тд.
Учасники моїх курсів знають, чи не так?)
А якщо ми врахуємо реалії і визнаємо, що 80% дітей взагалі не мають діагнозу. Або ж в дитини "стоїть" один діагноз - наприклад, РАС, незважаючи на те, що ми бачимо, окрім РАС і агнозію. Або в дитини діагноз "порушення імпресивного мовлення", що не дає нам ніякого розуміння про те, яка саме причина, де там збій. Тому, щоб нам знати, що з дитиною робити - потрібно вміти добре оцінити мовленнєві навички в дитини (конкретно в описаному випадку - рівень розуміння мовлення) і вміти визначати логопедичний діагноз та причину.
Хууух, допис вийшов довгим. Сподіваюсь, корисним.
https://www.facebook.com/photo/?fbid=625019926333139&set=a.397261769108957
допис з https://www.facebook.com/khrystynatkachpsyholog Христина Ткач Пчихолог Логопед Аутизм