245 років від дня народження Г.Квітки-Основ'яненка
Григорій Федорович Квітка народився 29 (18) листопада 1778 року в слободі Основа, що поблизу Харкова. Звідси і його літературний псевдонім - Основ'яненко. Майбутній письменник походив із впливової дворянської сім'ї. Квітка-Основ'яненко чудово знав і українську мову, і старі українські звичаї та обряди, а також народні пісні, думи, перекази, прислів'я тощо.
З раннього віку Квітка-Основ'яненко мав дуже слабке здоров'я, тому Григорій навчався вдома. Слід сказати, що в Основ'янському маєтку Квіток була гарна бібліотека, де зберігалися документи з історії України доби Хмельниччини. Хлопець читав все, що потрапляло йому на очі. Григорій мав феноменальну пам'ять і дуже любив історію. А ще була музика. Хлопець чудово грав на фортепіяно й флейті. А краса народної пісні, захоплення майстерною грою кобзарів надихали на написання власних музичних творів.
Коли Григорій Квітка знайшов своє справжнє покликання, йому вже було 40 років, і наступні 25 літ свого життя він успішно поєднував службову діяльність із літературою. Саме з ініціативи Григорія Федоровича у Харкові відкрили приватний театр, в якому Квітка був режисером, директором та істориком. В художніх творах і публіцистичних статтях він послідовно проводив думку про обдарованість простого народу, пропагував ідею надання освіти простим людям.
Діяльність Квітки-Основ'яненка набула у свій час історичного значення, оскільки його повісті й оповідання з'явилися тоді, коли "українська література ще тільки визначалася, намацувала шлях", а "літературне життя було небагате подіями". Твори Квітки стали "свого роду декларацією моральної гідності простих людей", а накреслені Квіткою образи довгий час ще наслідувалися в українській літературі. Квітка першим почав писати українською мовою не тільки про смішне, а й про зворушливе, змальовуючи селян. Саме сільська біднота у Квітки - справжнє уособлення людського благородства й чесності.
В останні роки життя Григорій Федорович створює цілу низку прекрасних історичних нарисів. Квітка-Основ'яненко залишив по собі значну літературну спадщину, яка нараховує близько 80 прозових і драматичних творів. Він розробив основи художньої прози, розширив тематику української літератури, збагатив її жанрами, виступив новатором у жанрах оповідання, повісті, роману, уперше в європейській літературі обрав героями своїх творів вихідців із народу, показавши різні сторони його життя.